Раніше ми продавали тримісячні контракти. На папері вони були прибутковіші й простіше укомплектовувалися. Вони ж дали нам єдиних двох по-справжньому незадоволених клієнтів, і обидва рази проблеми починалися в одному й тому ж місці: на шостому тижні.
Не тому, що щось ламалося. Тому, що нічого не відбувалося. Шостий тиждень — це момент, коли довгий проєкт перестає здаватися терміновим усім учасникам.
Що насправді йде не так
Довгі проєкти провалюються в уповільненій зйомці, і завжди через ті самі три двері.
- Обсяг ввічливо розширюють. Ніхто не просить редизайн. Одинадцять разів просять «ще один стан».
- Той, хто ухвалює рішення, віддаляється. Засновник, що був на кожному дзвінку першого тижня, тепер пересилає скриншоти комусь, хто не був.
- Команда перестає відчувати дедлайн. Дата за дванадцять тижнів — не дедлайн, а прогноз погоди.
Шість тижнів — і обсяг гнеться
Рішенням була не швидша робота. Це фіксація дати з дозволом обсягу рухатися замість неї. Тепер ми продаємо шеститижневі блоки з жорстким завершенням і ранжованим списком того, що входить. Коли посеред процесу з’являється щось нове, це не подовжує дату — а виштовхує пункт з найнижчим пріоритетом.
Фіксована дата з гнучким обсягом — доставляє. Фіксований обсяг з гнучкою датою — торгується.
Клієнти заперечують проти цього рівно один раз, зазвичай першого тижня. Потім щось відрізають, сайт запускається в обіцяний день, і виявляється, що вирізаний пункт був опційним із самого початку. Ця розмова траплялася достатньо часто, щоб тепер вести її наперед.
Що дають шість тижнів
Discovery на першому тижні. Дизайн з другого по четвертий, з живим посиланням від першої п’ятниці. Розробка і шліфування — п’ятий і шостий. Усе, що бачить клієнт, реальне й клікабельне вже на другому тижні, а значить суперечки відбуваються, поки вони ще дешеві.
Більші продукти, звісно, вимагають більше шести тижнів. Просто це не один шеститижневий блок — а три, кожен зі своєю датою завершення й власним результатом для запуску. Суть — у ритмі, не в загальній тривалості.