На більшості сайтів сторінка тарифів має найвищий намір і найменше уваги до дизайну. Її пише маркетинг, перевіряють фінанси, і будують останньою. При цьому це єдина сторінка, де відвідувач уже вирішив, що хоче продукт, і зараз вирішує, чи довіряти цифрі.
Це не брошура. Це інтерфейс прийняття рішення.
Забагато тарифів — не щедрість
Найчастіше ми прибираємо тариф. Команди додають рівні, щоб охопити кожен сегмент, і кожен додає порівняння, яке тепер має зробити відвідувач.
Що ми міняємо першим
- Один рекомендований тариф, помітно рекомендований. Не як трюк, а тому що некероване порівняння — це робота, на яку відвідувач не підписувався.
- Назви функцій словами покупця. «Необмежена кількість місць» — це функція. «Уся ваша команда без розрахунку на людину» — відповідь на те, що його реально турбувало.
- Заперечення поруч із ціною. Термін контракту, що буде після тріалу, чи потрібна картка. Кожне з цих без відповіді відправляє людей шукати її в конкурента.
- Видимий вихід. Чітко вказані умови відмови від підписки й пониження тарифу підвищують кількість реєстрацій. Оборотність — це те, що робить рішення дешевим.
Люди не покидають сторінки тарифів через високу ціну. Вони йдуть, бо не можуть зрозуміти, що буде далі.
Ці 27%
На перебудові, яку ми постійно наводимо як приклад, тріали зросли на 27%, а ціна не змінилася. Ми прибрали четвертий тариф, перенесли перемикач річна/місячна оплата над картками замість під ними, переписали дев’ять назв функцій і поставили рядок «картка не потрібна» в зону кнопки замість виноски.
Ніщо з цього не маркетинговий текст. Усе це — дизайн інтерфейсу, застосований до моменту, коли хтось вирішує вам заплатити.